Jeremiah 12

О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. 1Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? 2Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. 3Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, 4якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — 5то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“ Слова Йова скінчи́лися. 6

Мова Елігу: Я відповім усім

7І переста́ли ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в оча́х своїх. 8І запалився гнів Елігу, сина Барах'їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запали́вся гнів його за те, що той уважав душу свою ▼

▼Уважав душу свою — це: Уважав себе.

справедливішою за Бога. 9Також на трьох при́ятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним. 10А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були ста́рші віком за нього. 11І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів! 12І відповів бузянин Елі́гу, син Барах'їлів, та й сказав: „Молодий я літа́ми, ви ж ста́рші, тому́ то я стри́мувався та боявся знання́ своє ви́словити вам 13Я поду́мав: Хай вік промовля́є, і хай розуму вчить многолі́ття! 14Справді, дух — він у люди́ні, та Всемогутнього по́дих їх мудрими чинить. 15Многолі́тні не за́вжди розумні, і не все розуміються в праві старі́. 16Тому́ я кажу: Послухай мене, — хай знання́ своє ви́словлю й я! 17Тож слів ваших вичі́кував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите́.